КАЗИНО ЗАБРАЛО В МЕНЕ 198 000 грн… Мене звати Сергій, мені 38 років. Я родом із Костянтинівки, що на Донеччині. Звідти довелося виїхати, коли в місті стало зовсім гаряче і жити з дітьми під постійними обстрілами перетворилося на суцільний жах. Вже майже півтора року ми мешкаємо в Івано-Франківську. Орендуємо невелику двокімнатну квартиру разом із дружиною Оленою та двома дітьми — Артемом і Настею. Знайшов роботу на складу логістичної компанії. Графік важкий, фізично виснажує: цілий день на ногах, коробки, піддони, пил, постійний гул. Але вибору немає — родина має бути сита, а за оренду треба платити щомісяця. Підйом о 5:30. Швидка кава, і вже о 6:15 чекаю на маршрутку. Робочий день починається о 7:30, а додому повертаюся близько сьомої вечора, повністю без сил. Ноги гудуть, спина «відпадає». Олена завжди чекає мене з гарячим вечерним супом. Вечеряємо зазвичай у тиші — діти роблять уроки, ми з дружиною просто намагаємося перевести подих. Якось увечері син підійшов і тихо запитав, чи зможемо ми купити йому нові футбольні бутси, бо старі вже зовсім розлізлися, а в школі хлопці збираються грати після уроків. Я подивився на нього, пригорнув і мовив: «Дійдемо до зарплати — обов'язково подивимося…». А сам розумів, що після сплати оренди та комуналки від тієї зарплати знову майже нічого не залишиться. Того вечора довго не міг заснути. Сидів на кухні в темряві, гортав стрічку у фейсбуці, щоб хоч якось відволіктися. Знову вилізла реклама яскравого додатка зі слотами. Я бачив її вже сотні разів і завжди просто гортав далі зі думкою: «Черговий розвод для наївних». Але згадав розмову з хлопцем із сусідньої рампи на складі. Він якось розповідав, що вивів собі на карту тисяч шість гривень і закрив мікрокредит. Я тоді лише посміявся з нього, мовляв, це чистий скам. Але ця думка засіла в голові. У кишені (точніше на карті) залишалося десь 1200 грн до кінця тижня. Врешті-решт серце тьохнуло, і я вирішив ризикнути невеликою сумою. Завантаж
